Стратегія - піть ілі нє піть?
Jul. 3rd, 2008 09:45 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
denis_poltavetsA Strategy is a long term plan of action designed
to achieve a particular goal, most often "winning."
Зважаючи на нещодавну річницю української Конституції, вирішив присвятити годину часу аналізу пропозицій Сергія Дацюка, які були представлені громадськості в двох пов`язаних між собою статтях «Партії: минуле без майбутнього» та «Тимчасова влада з непевною перспективою».
Центральним поняттям обох публікацій є «стратегія». Стратегія для Сергія Дацюка є основним інструментом, механізмом, джерелом та метою партійного життя, існування України як держави та як суспільства в цілому.
Що ж таке «стратегія» в розумінні автора?
Поглянемо на текст останньої статті.
| Головна проблема партій в тому, що вони навіть не усвідомлюють свою нестратегічність і несуб’єктність. |
| Міжпартійні конфлікти, які насправді є конфліктами зовнішніх центрів управління, представленими цими партіями, та фактично відкритий корупційний торг партій в процесі намагання здобути абсолютне домінування на всіх рівнях влади (в ситуації принципової відсутності партійних стратегій, стратегічної комунікації та стратегічних компетенцій у лідерів партій), призводять до періодичних політичних криз та до швидкої втрати не просто ефективності влади, а до руйнування держави як такої. |
| БЮТ і ПР так і не вийшли на довгострокове стратегування, відтак, оскільки вони самі не планують своє майбутнє, то воно від них жодною мірою і не залежить. |
| щотижневі ток-шоу постійно працюють, аби довести виборцям стратегічну неспроможність партійних лідерів. За що їм окреме "дякуємо" від суспільства. |
| Головний підхід до оцінки роботи партій виборців — це наявність стратегічної перспективи незалежно від покращення чи погіршення життя. Партії мають працювати на майбутнє. |
| Наступний домінуючий ресурс партій — стратегічний. Лідерський ресурс, у якості домінуючого партійного ресурсу, доживає останні часи. |
| (Стратегічний ресурс це - ) 1. Наявність публічної та непублічної довгострокових стратегій розвитку країни на період не менше 20 років. 2. Наявність частково публічної стратегії партійного розвитку на період більше 10 років. 3. Створення та нав’язування іншим партіям стратегічної комунікації як змістовного діалогу в мас-медіа і водночас поступове зменшення кількості обговорення в мас-медіа партійних чвар та інтриг. 4. Наявність довгострокової кадрової політики, запровадження партійної освіти та підготовки партійних кадрів в напрямку здобуття ними стратегічної компетенції. Єдиний вихід з такої ситуації для партійного лідера — пожертвувати власним політичним бізнесом і зосередитися на стратегічних змінах, аби зберегти партію і зберегти своє лідерство в ній |
| Є два найбільш важливих на сьогодні завдання для партій: система фінансування партій має стати публічною, лідери мають здобути і застосувати стратегічну компетентність. |
| Або ви здобуваєте та застосовуєте стратегічну компетентність і відмовляєтесь від корупційних способів фінансування партії, або вам як лідерам кінець. |
| Партії мають запровадити партійну освіту для партактиву. Процеси навчання мають бути з чітким завданням: освоєння стратегічних компетенцій, знань по роботі з громадськістю, основ законодавства тощо. |
| Внутріпартійні дискусії повинні стати основою стратегічної комунікації в країні. |
Що можна зрозуміти про суть «стратегії» Сергія Дацюка з наведених цитат?
Спробую зобразити ідею стратегії у формі карти свідомості (mind map).
Отже, можна побудувати таку таблицю значень для поняття «стратегії Дацюка» як чогось, що існує в реальності часу-простору-руху-свідомості.
| Категорії Вплив | Час | Простір | Гроші | Свідомість (колективна та особиста) |
| Позитивний зворотній зв'язок | Формує майбутнє | Невідомо | Є «домінуючим ресурсом» лідера та партії, важлива для існування держави (в .т.ч як ринкового гравця) | Важлива для виборців, для політичного існування лідерів, для існування партій, для існування держави, передбачає навчання особливим навичкам та видам спілкування; підвищує суб"єктність партії. |
| Негативний зворотній зв'язок | Невідомо | Невідомо | Виключає політичний бізнес лідера | Виключає політичний бізнес лідера, зменшує корупцію |
Чи не надто загальне бачення? Як на мене, поняття "стратегії" важко відрізнити від "плану", "проекту" та інших подібних понять.
Є в тексті п. Дацюка типовий недолік для всіх подібних «листів про наміри» інтелектуала щодо подолання системної кризи. В статтях немає жодного слова про економічний бік справи.
Скільки коштує «статегія» для СС-партії? Скільки коштує кожен з її елементів? До якої глибини повинна дійти «партійна освіта»: до рівня селщних рад чи тільки до міських? Якої інтенсивності підготовка потрібна для оволодіння «стратегічною комунікацією» та «компетенцією»? Якого рівня сертифікат буде свідчити про «рівень компетенції»? І так далі. Навіть натяків на подібну інформацію немає.
Таким чином, пан Дацюк ставить перед партіями та їхніми лідерами 2 надзавдання:
необхідно відмовитись від «фінансової непрозорості», «корупційних» схем фінансування партій, «політичного бізнесу» та перейти до прозорих партійних фондів
треба витратити кошти на розробку «стратегії», проведення партійних дискусій та партійної освіти щодо «комунікацій, компетенцій та стратегування».
Для будь-якої організації подібні зміни рівнозначні визнанню повного банкрутства, проведенню тотальної санації. Тому питання «А яка розумна є цьому альтернатива?» цілком правомірне, щонайшменше, з точки зору того ж «лідера», який зараз має власний бізнес, власний політичний ресурс і т.п. Але і молодий лідер, який тільки-но починає створювати власний політичний капітал, бажає знати, на що він обміняє час свого життя — на створення простору для конкуренції з другим ешелоном колишніх прибічників, чи на інструмент підтримки власних ініціатив в боротьбі за політичний вплив?
Інше припущення, яке робить Сергій Дацюк, полягає в тому, що «стратегія» певним чином впливає на майбутнє. Впливає так, що робить його більш передбачуваним, більш привабливим для загалу, для партійних кадрів та, власне, для самих лідерів. На чому базується таке припущення, важко сказати.
З власного досвіду можу стверджувати, що вплив наших думок на формування майбутньої колективної реальності в умовах вільного доступу до інформації вкрай обмежений або і зовсім відсутній, якщо на етапі "стратегування" ми не володіємо інформацією про тенденції зміни основних параметрів навколишнього середовища, а також про ті параметри, які будуть змінуюватись.
Розглянемо кілька можливих альтернатив запропонованій автором ідеальній конструкції.
Альтернатива 1. Партія та її лідер-співвласник будують діяльність «від проблем».
Алгоритм дій партії такий:
Ідентифікація «проблеми»
Розробка технічного завдання (системи індикаторів) для її вирішення
Тендер серед виконавців
Відбір успішних пропозицій
Авансування робіт
Виконання робіт та моніторинг відповідно до системи індикаторів
Прийомка робіт
Розрахунок з виконавцями
Такий підхід не тільки не потребує партійної реформи a la Дацюк, а, навпаки, передбачає подальше еволюційне перетворення сучасної партії в напіввідкриту самодостатню організацію, яка потребує зовнішньої стимуляції лише для виявлення свого набору «проблем».
Партія буде з часом перетворюватися на типову бізнес-корпорацію, на зразок «СКМ». Відповідно, витрати на адміністрування такої партії можуть зменшуватись (паралельно з ускладненням процедур та зменшення вимог до адміністативного апарату), будуть зменшуватись витрати на проектні роботи (паралельно із зростанням кваліфікації та спеціалізації виконавців). Освіта партійних кадрів буде будуватись в рамках «управління проектами», що забезпечить цим «кадрам» набагато більшу гнучкість в сенсі використання здобутих знань та навичок в інших секторах суспільства, зокрема, в бізнесі.
Єдиним джерелом «проблем» для такої партії мають бути виборці і в цьому полягає слабкість Альтернативи 1. Партія буде весь час сповзати у вирішення проблем своїх спонсорів.
З іншого боку, ця Альтернатива обгрунтована тим, що жодна «стратегія», що існує або існувала в реальному світі, не була втілена в своєму первинному задумі. Сучасний проектний менеджмент навіть наполягає на чомусь, що називається «непередбачувані видатки» в реалізації навіть відносно невеликих проектів. Отже, відмова від проектування майбутнього та розробка механизмів блискавичної маніпуляції теперішнім, можуть дати і партіям, і всьому суспільству набагато більше шансів на виживання.
Також слід зважити на той факт, что світ, як ціле, вступає в еру глобальних катаклізмів та зрушень — технологічних, соціальних, кліматичних, економічних, тощо. «Стратегічне планування на 20 років» в світі, де можуть змінитися не тільки відношення гривня/доллар, але і рівень моря, товщина озонового шару та навіть потужність магнітного поля, виглядає надто самовпевнено для організму, що в якості власного будівельного матеріалу використовує білки.
Альтернатива 2. Партійне життя планується від «груп інтересів». Основа для такого планування полягає в тому, что суспільство як його знаходить партія та її лідери, є неоднорідним з точки зору наявних інтересів різних груп. Частина з цих груп відносно задоволені та перебувають в стані «травлення», інші — більш «зацікавлені» та активні. Навіть за умови відносно меншої чисельності така «голодна» група може — через існуючий голод — бути більш активною у виборчому процесі та розповсюдженні «word of mouth» від дверей до дверей. «Голодна» група інтересів зацікавлена не тільки у вирішенні «проблеми», але в зміні політики як гарантії задоволення відповідних потреб у майбутньому. Алгоритм роботи партії може бути наступним:
складання карти груп інтересів (методика stakeholder analysis добре відома в кільканадцяти варіаціях)
вибір найчисленніших/найдоступніших з груп інтересів
аналіз протиріч між відібраними групами (використання підходів, відомих під загальною назвою «аналіз політики, policy analysis»)
опрацювання пропозицій щодо змін політики на принципі компромісу та переклад їх на зрозумілу для груп інтересів мову
пілотні проекти, що мають продемонструвати дієздатність запропонованих змін, в тому числі пошук не тільки компромісу, але й консенсусу між представниками найбільших груп інтересів в ході публічних передвиборчих дебатів
Робота з групами інтересів також не потребує жодних змін законодавства, принаймні, на етапі виборів. Реалізація пілотних проектів буде підтримувати лояльних до партії бізнесменів та відповідні трудові колективи. Навчання партійних кадрів аналізу груп інтересів та аналізу політики дасть набагато більшу гнучкість конкретним громадянам в подальшому кар'єрному зростанні. Відповідно, трудові резерви, що весь час зменшуються (до речі, за умови формального існування численних Програм та Стратегій охорони здоров'я), можуть бути використані більш ефективно. Особливо актуальною армія таких «медіаторів» може бути при віришенні проблем, що наразі невідомі суспільству як живому цілому (як от цунамі, землетруси, урагани, голод, тощо).
Альтернатива 3. Партійне життя послідовно будується «від обслуговування зовнішніх впливів». Україна як ціле, пережила більшість драматичних перехресть своєї історії саме тому, що в тодішніх лідерів вистачало клепки свідомо йти на співробітництво з домінуючими зовнішніми силами. Тим більше справедливою виглядає теза: якщо ти такой розумний — де твої гроші? Якщо власних грошей немає, не варто робити вигляд надто спритного та кмітливого. Треба позичати розуму в інших.
З іншого боку, використати тиск збиткової гельд-енергії, яка буквально розпирає наших сусідів, для блага України — хіба ж це не почесна місія? Так мислили Хмельницкий, Мазепа, Грушевський, Петлюра, навіть мій улюблений Нестор Махно, підтримуючи Червону Армію. Головним результатом їхніх зусиль було те, що українське суспільство, попри всі негаразди, продовжує свою спокійну ходу у вічність.
І знову виникає очевидна мотивація для конкретних «партійних кадрів», які відкривають для себе нові мовні, фінансові та ділові простори у відповідних «країнах впливу».
Відомо також, що зворотній вплив на джерела впливу неуникненний. Рано чи пізно «метрополії» будуть частково або й повністю підкорені маргінальною, але агресивнішою культурою колишнього домініону.
Перелік альтернатив можна було б продовжити, але справа не в цьому. Сергій Дацюк правий — настала пора партіям та їхнім лідерам дати собі відповідь на питання «Хто ми є і чого прагнемо? З ким об'єднуємось та які наші інструменти в здобутті/утриманні влади?». Іншими словами, проблема сучасної України-політичної мало відрізняється від проблеми пошуку власної ідентичності, що переживається кожною людиною в ході особистого розвитку. На разі приблизно 30 мільйонів українців якось подолали цю індивідуальну кризу. Хіба ж це не привід для оптимізму?
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Голова ногам покоя не дает я смотрю...
Date: 2008-07-03 08:52 am (UTC)Ок, пора настала, але щось не відбувається нічого в цьому напрямку...як переконати, що пора ця настала не будучи очільником якоїсь партії? Хоч би одна якась почала.
А надрукуйте ці Ваші висновки ще десь, можливо
Re: Голова ногам покоя не дает я смотрю...
Date: 2008-07-03 09:30 am (UTC)Опублікувати в сенсі - де? І, головне, навіщо? Мало цього добра хіба? Я пишу, щоб не парити собі мозок всякою дурнею. Посидів, годинку-дві помалював-подумав, написав і забув :)
взула і забула :))
Date: 2008-07-03 09:40 am (UTC)А так - цілком згодна.Мені-от друга імпонує, не знати чого.
Коротше, залишається чекати, бо для прискорення процесів ресурсів не маю :))
no subject
Date: 2008-07-03 10:42 am (UTC)